Веприцький опорний ліцей
Великобудищанської сільської ради
Полтавської області
БАТЬКИ - ПРИКЛАД ДЛЯ ДІТЕЙ
Як важливо дитині бачити гарний приклад своїх батьків! Адже відомо, що модель поведінки батьків в тій чи іншій ситуації є більш авторитетною для дитини, ніж довгі повчання, що добре, а що погано.Так, діти навчаються від нас, дорослих. Вони переймають не лише наші корисні, а й шкідливі звички.
Поради батькам:
1. Будьте гарним прикладом для своїх дітей у ставленні до власного здоров΄я.
2. Ведіть здоровий спосіб життя.
3. Пам΄ятайте, що здоровий спосіб життя – це правильно організована діяльність, сприятливі умови побуту, активний відпочинок і здоровий мікроклімат у родині.4. Не паліть і не вживайте спиртних напоїв у присутності дітей. Пам'ятайте! Діти схильні імітувати ваші дії.
5. Привчайте дітей щоденно піклуватися про своє здоров΄я:
- виконувати різні фізичні вправи;
- правильно харчуватись;
- загартовуватись;
- спілкуватися з друзями;
- дотримуватися особистої гігієни;
- дотримуватися режиму дня;
- знаходити час для розваг на свіжому повітрі.
Як розпізнати так звані "перші ластівки", ознаки того,
що у дитини психологічні проблеми?
Діти завжди просять про допомогу. Просто вони часто невміло подають "сигнали лиха".
Ми ж ще не навчилися ці сигнали розпізнавати і реагувати, бо вважаємо, що краще боротися з наслідками.
Підліткам складно пристосуватися до змін
Підліткові проблеми - буллінг, баффінг, різні форми залежності - від інтернету до алкоголю і наркотиків, втеча до віртуального світу, на жаль, - це вже небезпечні симптоми, а не перші попискування пташенят.
Сучасні батьки самі не можуть розпізнати життєві і психічні проблеми дітей. Часто батьки, згадуючи своє, радянське дитинство, порівнюють своїх дітей з собою в тому ж віці або використовують методи виховання своїх батьків.
Те ж саме часто трапляється і з вчителями та іншим авторитетними людьми в житті дітей.
У наших дітей нові цінності, необмежені можливості, вони вільніші за нас, у них більше вибору. Але велика кількість варіантів накладає на них особливе психологічне навантаження, в якій роль батьків і соціуму стає важливою, як ніколи.
Проблеми часто починаються раніше, ніж ми припускаємо. Задовго до того, як психічні проблеми отримують фізичні прояви у вигляді жорстокості, алкоголізму, небезпечних ігор з собою і оточуючими, які ми любимо обговорювати з обуренням і натхненням.
З 11-12 років у дітей змінюються бажання, інтереси, поведінка, трансформується їхній внутрішній світ.
Підліткам складно пристосуватися до змін свого тіла і гормонального фону. Підлітковий вік (10-19 років) є вже унікальним періодом формування особистості.
Різноманітні фізичні, емоційні і соціальні зміни — жорстоке поводження, життя у бідності, погане виховання і погана освіта - роблять їх вразливими перед психічними проблемами.
Підлітки хочуть відрізнятися, намагаються себе ідентифікувати в житті, але суспільство і батьки постійно карають їх за це — вони дають абсолютно суперечливі сигнали: "Будь собою, але тільки не геєм, репером, товстим чи неслухняним".
У підлітків набагато менше здатності до самоконтролю, тому ознаки порушень і відхилень можна помітити досить рано. Те, що відбувається, може іноді нагадувати ускладнену кризу перехідного віку, але виразність поведінкових порушень у підлітків набагато більша, ніж у дорослих.
Можливо, у вашої дитини психологічні проблеми, якщо у неї є такі ознаки:
перепади настрою, різкі і мало пояснювані;
ворожість, прагнення відмежуватися від батьків;
віддаленість;
дратівливість, агресія;
зміни харчової поведінки;
драматичні зміни зовнішнього вигляду;
дивні зустрічі і "справи", підозрілі нові знайомі;
зникнення з будинку грошей і речей;
безсоння, сонливість вдень;
різке зниження успішності;
падіння фізичної активності;
втрата інтересу до звичайних або нових занять.
"Я у твої роки"
У цей період батьки і вчителі роблять головну помилку. Вони бачать перед собою сформовану у фізичному плані людину, але не усвідомлюють, що ця людина ще не стала особистістю, поки що не готова до самостійного життя і рішень.
Людський мозок завершує своє формування тільки до 20-25 років. Тобто психічно, це дитина зростом у 190 см. А батьки і суспільство вимагають від нього усвідомлених рішень дорослого, поведінки і відповідальності, вимагають бути дисциплінованим зрілим директором середнього бізнесу. Якщо ви не батьки Олександра Македонського, то вимагати чогось з такого підлітка ще рано. Його потрібно підтримувати, а не вдаватися до історичних екскурсів на тему "я у твої роки".
Особливо важко позначається на дітях жорстоке ставлення. Такі діти схильні до агресії, низької самооцінки, вживання наркотиків у підлітковому віці.
"Мене теж били, і це виховало в мені характер" - тут теж недоречне. Такий метод виховав емоційно закритих батьків.
Психологічне насильство
Насильство залишається головним ризиком для психічного здоров'я підлітка. Це не тільки жорсткі методи виховання, знущання з боку однолітків і соціально-економічні проблеми. Величезної шкоди дитині завдає психологічне насильство вдома і в суспільстві, де репресивні традиції минулого століття нікуди не зникли.
Можна відучити батьків бити дітей, але дуже складно відучити від емоційного та інтелектуального знущання над дітьми, з метою зробити з дитини людину за своїм образом і подобою.
Стрес у підлітковому віці викликають такі речі — прагнення до більшої самостійності, бажання відповідати очікуванням однолітків, пошук сексуальної ідентичності, а також сучасні технології.
Наші діти намагаються впоратись з цим, як можуть.
"Перші ластівки" перетворюються у "групи смерті".
Дитина не прокидається одного ранку і не вирішує накласти на себе руки. Найчастіше це накопичений стрес і біохімічні порушення організму, про які не підозрює ні дитина, ні її батьки, чи близькі люди. Через агресію до оточуючих проявляється презирство до себе.
У ігноруванні цих проблем страшні реальні наслідки, коли "перші ластівки" перетворюються у "групи смерті".
Четверо людей скоїли суїциди через "групи смерті" - поліція
Ігнорування симптомів може призвести до суїциду. Самогубства є третьою причиною смертності у віковій групі 15-19 років. Спроба суїциду — це не симптом розладу психіки і не захворювання. Це практичний результат захворювань, які були проігноровані.
Переконайтеся, що у дитини немає ознак психічних розладів, що вона не страждає від депресії і тривожних розладів.
Не слід обманювати і заспокоювати себе. Ні, не пройде, і не перебіситься. Психологічний стан підлітків і захист їх від негативних переживань і факторів ризику, які можуть позначитися на розвитку, це не тільки запорука їхнього щастя у підлітковому віці, але і їхнього фізичного та психічного здоров'я у дорослому житті.
Особливо важливо навчити підлітків справлятися зі стресом і важкими переживаннями. Інакше роль антистресу візьмуть на себе наркотики, алкоголь, агресія, онлайн ігри, особливо в сім'ях, де практикуються насильство.
"Якщо існує щось, що ми хочемо змінити в дитині, потрібно спочатку дослідити і подивитися, чи не є воно тим, що краще було б змінити в нас самих". На жаль, це сказала не я, і можу лише погодитися з Карлом Густавом Юнгом.
.png)
Зараз в Україні майже 22 млн користувачів інтернету, питання безпеки в мережі більш ніж актуальне. У цьому контексті турбота про дітей набуває більших масштабів. Якщо раніше треба було говорити з дітьми про їх безпеку поза домом тощо, то вже давно має сенс застерігати їх від негараздів під час перебування в інтернеті.
Від чого варто захищати дитину
Інформаційна безпека стосується захисту життєво важливих інтересів людини (і більш глобально – суспільства, держави). Неправдива, неповна, невчасна інформація може нанести шкоду. Особливо вразливі у цьому контексті діти. Вони можуть не знати, яку інформацію можна викладати в мережу, а яку не варто.
Інколи школярі не можуть правильно зреагувати на матеріали з мережі з різних причин. Робота у цьому напрямку для вчителів та батьків дуже важлива. Безконтрольний доступ до інтернету може мати негативні наслідки для дитини.
Типи загроз
Стосуються особистої безпеки:
Ознайомлення з порнографічними матеріалами, ненормативною лексикою, інформацією суїцидального характеру, расистського, ненависницького чи сектантського змісту.
Загроза отримання недостовірної чи неправдивої інформації.
Формування залежності (ігрової, комп’ютерної, інтернет).
Спілкування з небезпечними людьми (збоченці, шахраї, грифери).
Залучення до виконання протиправних дій (хакерство, порушення прав та свобод інших).
Стосуються безпеки інших.
Матеріали, існування та використання яких може стати причиною посягання на безпеку оточуючих (наприклад, інформація про створення вибухівки).
Свідоме та несвідоме введення в оману інших.
Вчинення протиправних дій, що тягнуть за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.
Кібербулінг – свідоме цькування та приниження, передусім однолітків.
Стосуються загрози витоку персональної інформації:
-
Розголошення персональної та конфіденційної інформації (прізвища, імена, контакти, секретні дані кредитних карток, номери телефонів).
-
Загроза зараження ПК вірусами різної категорії.
-
Небезпека завантаження програм зі шкідливими функціями.
Це найбільш поширені типи загроз, з якими може зіштовхнутися дитина в інтернеті, викладаючи чи переглядаючи сумнівну інформацію. Від деяких з них можна захиститися технічними засобами, але більшість вимагають комплексного підходу.
ЩО ТАКЕ БУЛІНГ ТА ЯКІ ЙОГО ПРИЧИНИ
Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.
Кривдники можуть знайти безліч причин щоб цькувати дитину: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.
Яскравими прикладами булінгу є словесні образи, навмисне неприйняття дитини до колективу, шантаж та навіть побиття.
"Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно", – зауважують психологи.
Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.
ЯК ВІДРІЗНИТИ БУЛІНГ ТА СВАРКУ МІЖ ДІТЬМИ
Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б'ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.
У ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.
Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.
ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВАШУ ДИТИНУ ПІДДАЮТЬ ЦЬКУВАННЮ
Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування у школі, а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу.
Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитись від агресора.
Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.
Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/подруги.
Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як "хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе", "дівчинка не повинна сама захищатись" та інші. Це тільки погіршить ситуацію.
.jpg)
Батькам про права дитини
Всі люди на Землі мають рівні права та свободи - ці права закріплені Загальною Декларацією прав людини, що прийнята Генеральною Асамблеєю ООН в 1948 році. Ваша дитина, як і будь-яка інша людина, має рівні людські права! Права дитини закріплені Конвенцією про права дитини, що проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року.
Кожна дитина має право:
- на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку;
- на захист здоров’я та медично-санітарне обслуговування;
- на захист від поганого поводження, від відсутності турботи з боку батьків, або тих, хто забезпечує за ним догляд;
- на захист від жорстоких, нелюдських або принижуючих достоїнство людини видів поводження чи покарання;
- на захист від будь-якого покарання;
- на захист від сексуальних домагань;
- на проживання з батьками та на підтримку контакту з батьками у разі їх розлучення;
- на вільне віросповідання поглядів з усіх питань, що стосуються життя;
- на свободу думки, совісті, віросповідання;
- на особисте життя, на недоторканість житла, таємницю кореспонденції
Правила дитини порушуються
- коли не забезпечена її безпека для життя та здоров’я;
- коли її потреби ігноруються;
- коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства або приниження;
- коли порушується недоторканість дитини;
- коли дитину ізолюють;
- коли дитину залякують;
- коли вона не має права голосу при прийнятті важливого для сім’ї рішення;
- коли вона вільно не може висловлювати свої думки і почуття;
- коли її особисті речі не є недоторканими;
- коли її використовують в конфліктних ситуаціях з родичами;
- коли дитина стає свідком приниження достоїнства інших людей.
ДІТИ В СУСПІЛЬСТВІ НАЙБІЛЬШ УРАЗЛИВІ. ДІТИ, ПРАВА ЯКИХ ПОРУШУЮТЬ,
ЧАСТО СТАЮТЬ СОЦІАЛЬНО І ПСИХОЛОГІЧНО ДЕЗАДАПТОВАНИМИ.
Як реагує дитина на порушення прав.
- Їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона губить, блазнює, б’ється,
замикається в собі і т.д.). Її турбує особиста безпека і любов до неї. Вона часто буває в
поганому настрої, може втекти з дому. Може приймати наркотики або алкоголь.
Може робити спроби суїциду (замах на своє життя).
Що батьки можуть зробити для своєї дитини?
- Пам’ятати, що дитина – це окрема особистість, яка має свої власні почуття, бажання, думки, потреби, які належить поважати.
- Забезпечити її фізичну безпеку.
- Навчити її казати "Ні”, навчити захищатися, вміти поводити себе безпечно.
- Негайно припинити фізичну і словесну агресію по відношенню до неї та до інших людей.
- Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями і власними думками.
- Пам’ятати про її вік та проте, що вона має особистості особливості.
- Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.
- Залучати дитину до створення сімейних правил.
ПАМ’ЯТАЙТЕ!
Дитина буде поважати права інших людей, якщо її права будуть поважатися
Попередження проявів насилля у сім′ї та недопущення жорстокого поводження з дітьми
Шановні батьки!
Найчастіше насильство проявляється в сім'ї. Це реальна дія чи погроза фізичної, сексуальної, психологічної або економічної образи та насильство з боку однієї особи щодо іншої. Насильство в сім'ї дуже впливає на життя дітей і підлітків.
Щоб визначити ступінь насильницьких дій, досить з'ясувати такі випадки насильства:
Фізичне насильство: хтось дитину штовхає, завдає болю ляпасами, стусанами, ударами кулаків; жбурляє предмети, загрожує зброєю або завдає ран; фізично перешкоджає при спробі вийти з дому; закриває ззовні дитину в помешканні; залишає одну в небезпечних місцях; відмовляється допомогти, коли дитина хвора; перешкоджає при спробі звернутися за медичною допомогою; не дає заснути вночі; відмовляється купувати продукти харчування та інші необхідні для дитини товари; псує її майно; загрожує заподіяти шкоду родичам або друзям.
Сексуальне насильство: поводяться з дитиною як з сексуальним об'єктом; змушують роздягатися проти її волі; змушують вступати в статевий акт проти волі дитини, ґвалтують її; здійснюють статевий акт з особливою жорстокістю; змушують вступати у статевий акт після побоїв; змушують дивитися і/або повторювати порнографічні дії. За статистикою, одна третина підлітків зазнає насилля в інтимних стосунках.
Емоційна образа: постійно дитину принижують, кричать на неї та/або кривдять (наприклад, говорять, що вона занадто товста, худа, дурна і т.д.); ігнорують почуття дитини; висміюють її переконання; забороняють виходити на вулицю, гратися з однолітками; маніпулюють нею, використовуючи при цьому неправду й незгоду; кривдять її родичів і друзів або проганяють їх; критикують її, висміюють.
Економічне насилля: економічні утиски (не давати грошей, не купувати новий одяг, витрата грошей тільки на себе і т.д.).
Жорстоке поводження з дітьми в подальшому формує з них соціально - дезадаптованих людей, не здатних створювати повноцінну сім'ю, бути гарними батьками, а також є поштовхом до відтворення жорстокості по відношенню до власних дітей.
Отже, дитина потребує соціально-правового захисту.
Про соціальний захист дитини можна говорити у двох аспектах. У широкому розумінні соціальний захист передбачає гарантію основних прав, зафіксованих у Конвенції ООН про права дитини. У вузькому розумінні це означає створення умов для вільного розвитку духовних та фізичних сил дитини, пробудження її активності. Соціальна захищеність не має вікових рамок. Але чим менше дитина, тим більше вона потребує захисту!
Як же захистити дитину?
Що можна зробити, щоб запобігти жорстокому поводженню з дітьми та насильству в сім'ї? Хто повинен зупинити цикл знущань?
Це можуть і повинні зробити матір та батько! Якщо кривдником є батько, то лише жінка може захистити своїх дітей і себе саму. Якщо кривдником є жінка, то батько може перервати насильницькі стосунки і захистити дітей.
Щоб зупинити цикл насильства, потрібно:
1. Володіти інформацією щодо проблеми насильства в сім'ї.
2. Зрозуміти та усвідомити, який стиль стосунків існує у Вашій родині.
3.Якщо наявні насильницькі стосунки - спробувати розірвати коло/цикл насильства та захистити своїх дітей і себе.
Існує ряд спільних ознак, що характеризують переживання та поведінку більшості таких дітей.
Страхи. Діти з сімей, де практикується насильство, переживають відчуття страху. Цей страх може проявлятися різним чином: від занурення в себе та пасивності до насильницької поведінки.
Зовнішні прояви поведінки. Мала дитина не може знати, коли відбудеться наступний спалах насильства, де та наскільки сильним він буде. В результаті, вразливість та відсутність контролю над ситуацією призводять до проявів впертості у поведінці, відмови розмовляти та агресивних вчинків.
Нездатність виразити почуття Спостерігаючи за практикою насильства в сім'ї, діти доходять висновку, що насильство - це спосіб, яким «дорослі» вирішують свої конфлікти та наболілі проблеми. Оскільки ніхто не показав цим дітям, як слід говорити про їхні почуття/думки, вони часто не знають, що переживають або відчувають, і як можна виразити свої емоції та почуття у вербальній формі.
Право дитини на захист від усіх форм насильства гарантує стаття 10 Закону України «Про охорону дитинства», Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за адміністративні порушення, що загрожують громадському порядку й громадській безпеці та які можуть бути вчинені в побутовій сфері. До учасників таких правопорушень застосовуються: ст. 173 КУпАП, ст. 182 КУпАП, ст. 180 та 184 КУпАП.
15 листопада 2001 року в Україні прийнято Закон «Про попередження насильства в сім'ї».
7 червня 2003 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за вчинення насильства в сім'ї або невиконання захисного припису» (ст. 173.2 КУпАП).
ЯК ЗАСПОКОЇТИ ДІТЕЙ ПІД ЧАС ВІЙНИ.
“Дитяча психіка – найвразливіша. Діти добре відчувають будь-які зміни в поведінці своїх батьків, навіть якщо ті вдають, що нічого не відбувається. Як правильно пояснити дитині те, що зараз війна, що тривожна сирена, вибухи та постріли – це знак йти до укриття, а головне – як заспокоїти? У жодному разі не приховуйте правди, будьте відвертими, не вигадуйте свої варіанти подій, а головне – запевніть їх у тому, що зробите все, аби їх захистити”
Як попередити девіантну поведінку підлітка:
поради батькам
У мережі останнім часом стає більше згадок про прихильників молодіжних субкультур та поширення їх серед підлітків. Ювенальна поліція України підготувала поради для батьків, як попередити або виявити девіантну поведінку підлітка.
Іноді підліток не може самостійно реалізувати свої бажання. Він знаходить своє місце у молодіжному угрупуванні для свого самоствердження та своєї самореалізації. Задля цього підлітки об'єднуються у неформальні групи.
Деякі батьки можуть навіть не підозрювати, що її дитина належить до певної субкультури та може мати девіантну поведінку. Що ж робити батькам у цій ситуації, розберемось нижче.
1. Спокійно, відкрито і прямо спілкуйтеся з дитиною. Надайте їй можливість говорити, коли вона буде до цього готова. Не підганяйте її.
2. Якщо дитина розповідає, куди вона ходить та як проводить свій час, проявіть якомога повнішу обізнаність в обговорюваній темі. Виявляйте терпіння, наполегливість, доброзичливість для уникнення емоційного дискомфорту, недовіри чи агресії з боку підлітка.
3. Опановуйте Інтернет-технології, майте власний акаунт і станьте другом своїй дитині в соціальних мережах.
4. Щотижня аналізуйте вміст сторінок дитини, уважно читайте її публікації, вивчайте групи, до яких вона приєдналася.
5. «Познайомтеся» з її віртуальними друзями, звертайте увагу на фото й відео, що викликають інтерес дитини, зокрема ті, що збережені, поширені або вподобані.
6. Покажіть дитині, що вона вам небайдужа, що ви піклуєтеся про неї та запропонуйте спільно провести час.
7. Зосередьтеся на тому, щоб показати дитині її переваги, знайдіть у неї сильні сторони, допоможіть їй побачити себе унікальною особистістю.
8. Після встановлення контакту та виявлення підлітком довіри до вас слід пояснити згубність і безперспективність деструктивної поведінки, підкріплюючи це фактами, які добре відомі підліткові; допомогти підлітку зрозуміти ступінь ризику від деструктивної поведінки і невідворотної відповідальності за скоєне (зокрема у випадку вчинення булінгу або іншого правопорушення).
Слід пам’ятати, що в зону ризику проявів деструктивної поведінки потрапляють підлітки, яким бракує батьківської уваги і підтримки, а також ті, чиє перебування в мережі Інтернет не контролюється.
За матеріалами Ювенальної поліції України.